Знову вихідний і нова подорож
У пошуках загубленого Троніга
Троніг або ще називають Триніг - одне з багатьох визначних природніх місць нашого краю,
що привабюють шукачів пригод і цікавинок таких як я, яким вдома не сидиться, про таких
кажуть «хоть хлібом не корми, а дай тільки помандрувати». Перша спроба пошуку скелі
«Триніг» була не успішна, так як мав тільки координати знайдені в неті і не мав жодного
поняття де її шукати, прибувши на місце вказаними координатами нічого не знайшов серед
поля, а за розповідями побувавши там скеля знаходиться на вершині гори серед лісу.
Згодом натрапив на деяку інформацію про скелю на одному з львівських форумів, знайшов ще
одні координати, ввівши їх у навігатор запідозрив що вони теж не правильні, так як точка
була дуже далеко від орієнтовного лісу, однак згодом натрапив на ще одну розповідь про
подорож до Триніга львівського велотуриста, і там сказано що потрібно шукати скелю в лісі
між селами Літовище і Черниця у Підкамінськом лісництві.
Отже їду, до наміченої цілі приблизно 170 км від дому, буду розпитувати місцевих жителів
і шукатиму на місці. Поїздка була не тільки як подорож, а й як випробувальна для нових
встановлени на скут бокових сумок.
Дорога до Бродів промайнула швидко, нічого особливого,
все як завжди, на межі Рівненської і Львівської областей цілі табуни гайців, але не
зупиняли, деякі зустрічні водії машин попереджали про пости на шляху. Виїхавши з Бродів,
минувши всі пости гайців, можна було вже трішки розігнатись, на зустріч рухались колони
легковушок і фур, всіх попереджав про засаду продавців полосатих палочок, після
попередження майже всі авто рухались дозволених 70 км/год, аж тут несподівано з потоку
таратайок винирнули голдвінг, моргаючи стробоскопами як новорічна ялинка, а за ним ще
трайк-голдвінг, трайк-голдвінг – дуже ефектне видовище, звичайний голдвінг вже нікого
не дивує, а от трайк – шикарно виглядає на трасі, несподіванкою для мене стали привітання
зустрічних мотоциклістів на голдвінах, так як на скутериста ніхто і ніколи не звертає
уваги і навіть не привітає або не відповідає на привітання, може так вплинуло наявність
бокових сумок на скуті, став більш помітній на дорозі? Вже обідня година і не завадило б щось перекусити, звернув до невеличкої кафешки на
узбіччі, дещо замовив, але якість виконання замовлення була погана, приготовлено наспіх і
не смачно, зате дешево, але не рекомендую сюди заїжджати. Розпитав працівника кафешки як знайти
скелю, сказав що потрібно їхати в напрямку села Підгір’я, а потім с. Переліски, на околиці села
і знаходиться сама скеля.
В Пониклі звернув в напрямку села Переліски, дорога погана каміння і багато пилюки, в Перелісках
зупинився біля магазину, запитав у місцевих дідуганів де знаходиться скеля «Троніг» і як її знайти,
дідугани спочатку розгубились, кажуть що не знають, кажу їм що ще та скеля називається «Триніг»,
але місцеві називають скелю не «Троніг» чи «Триніг» як написано у довідниках, а «Тринога» тому вони
і не могли мені нічого сказати, однак зрозумівши що я шукаю почали щось белькотіли собі під ніс
перебиваючи один одного я так нічого і не зрозумів що вони казали, поїхав далі на авось, «авось»
ніколи не підводив.
