Великі Межиричі і оглядини палацу залишив на наступний раз коли їхатиму на Соколині гори, а зараз вже пора вертатись додому

Памятник Богдану Хмельницькому

В Костополі одометр нарахував вже 20000 км, багато це чи мало? Хотів сфоткать, але рівно 20000 стало якраз точно на залізничному переїзді, а там зупинятись не можна, поки відїхав в сторону то вже і нолики пропали, буду ждати 30000

Троніг або ще називають Триніг - одне з багатьох визначних природніх місць нашого краю,
що привабюють шукачів пригод і цікавинок таких як я, яким вдома не сидиться, про таких
кажуть «хоть хлібом не корми, а дай тільки помандрувати». Перша спроба пошуку скелі
«Триніг» була не успішна, так як мав тільки координати знайдені в неті і не мав жодного
поняття де її шукати, прибувши на місце вказаними координатами нічого не знайшов серед
поля, а за розповідями побувавши там скеля знаходиться на вершині гори серед лісу.
Згодом натрапив на деяку інформацію про скелю на одному з львівських форумів, знайшов ще
одні координати, ввівши їх у навігатор запідозрив що вони теж не правильні, так як точка
була дуже далеко від орієнтовного лісу, однак згодом натрапив на ще одну розповідь про
подорож до Триніга львівського велотуриста, і там сказано що потрібно шукати скелю в лісі
між селами Літовище і Черниця у Підкамінськом лісництві.

Отже їду, до наміченої цілі приблизно 170 км від дому, буду розпитувати місцевих жителів
і шукатиму на місці. Поїздка була не тільки як подорож, а й як випробувальна для нових
встановлени на скут бокових сумок.

Дорога до Бродів промайнула швидко, нічого особливого,
все як завжди, на межі Рівненської і Львівської областей цілі табуни гайців, але не
зупиняли, деякі зустрічні водії машин попереджали про пости на шляху. Виїхавши з Бродів,
минувши всі пости гайців, можна було вже трішки розігнатись, на зустріч рухались колони
легковушок і фур, всіх попереджав про засаду продавців полосатих палочок, після
попередження майже всі авто рухались дозволених 70 км/год, аж тут несподівано з потоку
таратайок винирнули голдвінг, моргаючи стробоскопами як новорічна ялинка, а за ним ще
трайк-голдвінг, трайк-голдвінг – дуже ефектне видовище, звичайний голдвінг вже нікого
не дивує, а от трайк – шикарно виглядає на трасі, несподіванкою для мене стали привітання
зустрічних мотоциклістів на голдвінах, так як на скутериста ніхто і ніколи не звертає
уваги і навіть не привітає або не відповідає на привітання, може так вплинуло наявність
бокових сумок на скуті, став більш помітній на дорозі?

Вже обідня година і не завадило б щось перекусити, звернув до невеличкої кафешки на
узбіччі, дещо замовив, але якість виконання замовлення була погана, приготовлено наспіх і
не смачно, зате дешево, але не рекомендую сюди заїжджати. Розпитав працівника кафешки як знайти
скелю, сказав що потрібно їхати в напрямку села Підгір’я, а потім с. Переліски, на околиці села
і знаходиться сама скеля.

В Пониклі звернув в напрямку села Переліски, дорога погана каміння і багато пилюки, в Перелісках
зупинився біля магазину, запитав у місцевих дідуганів де знаходиться скеля «Троніг» і як її знайти,
дідугани спочатку розгубились, кажуть що не знають, кажу їм що ще та скеля називається «Триніг»,
але місцеві називають скелю не «Троніг» чи «Триніг» як написано у довідниках, а «Тринога» тому вони
і не могли мені нічого сказати, однак зрозумівши що я шукаю почали щось белькотіли собі під ніс
перебиваючи один одного я так нічого і не зрозумів що вони казали, поїхав далі на авось, «авось»
ніколи не підводив.

Звернув на лісову дорогу, може знайду скелю випадково рухаючись через ліс, десь недавно в тих краях пройшов дощ,
в лісі було мокрувато і
прохолодно, на дорозі зустрічались калюжки, однак в невеличкій низині на шляху слідування була невеличка
калюжка, вирішив обїхати, бо якась вона була підозріла, їду поруч із колією, чуть звернув праворуч, переднє
колесо проїхало нормально, а заднє посковзнулось праворуч і скут залетів в болото одразу ж сівши на «пузо»,
двигун і заднє колесо потонули в багнюці, спроби витягнути скута з розкачки нічого не допомогли, колесо
буксувало і все глибше занурювалось у болото. Що робити? Навколо нікого, сам один в лісі, хоча ні, десь у
верхівї дерев кричав дикий голуб «придурку-пидурку» може він був і правий, однак було не скучно, мене активно
атакували комарі яких теж потрібно було активно обслуговувати, на кого дмухнути, іншого поганяти, а особливо
активних і пришльопнути. Без паніки, треба вибиратись із болота, знімаю сумки, розвантажую багажник,
вийнявши весь інструмент якового я вожу чималенько, запасних 4 літри бензину, скут став значно легший,
розгріб патиком трохи болота, нахилив на праву сторону, підклав довгих і грубих палок під корпус варіатора,
потім нахилив скут в ліву сторону, виважилось колесо, під нього теж підложив патиків, скут піднявся з болота,
під колесо вимостив гілками дорожку з метер, завів і успішно із першої спроби вибрався із болота, як казав
Мюнхаузен «безвыходных положений не бывает».